Під мармур
Я заїхав сюди попутно. Тут красивий монастир.
Місто звалося
Сатанів.
Не можна сказати,
щоб я був невіруючий. Навпаки, я прагнув ходити в церкву. Проте, навряд чи міг
вистояти хоч одну службу. У мене
починало ломити спину. Потім – поясницю. І здавалося, щось чинить опір в мені.
Можливо, думав я, в цьому монастирі буде якось інакше…