Дріжджі
Майори зоріють в воді,
- Імла відбиває вогонь
Ймовірно, я знала тоді,
Все чула тоді я, либонь.
І далі недоля й журба
Доводять повільно до сказу
Чигає елегій доба,
А потім усе і одразу...
Ймовірно, абсент тоді йшов
Небесними струнами гаю;
Ерато посеред дібров
Збирала все те, що я знаю.
Напевно, Танат теж казав...
А я лиш тонула в блакиті.
Єдиний відтінок заграв
Малюють кульбаби убиті.
Елегії, живіть, високі й ставні!
Живіть, цвітіть - я відійду у травні!
На обрії палає щось кольору
бразильського прапору, а відбувається все на березі Остра. Я зайшла у воду по
коліна та шукаю очами у небі кращої долі.
– Ївго, йди-но сюди!
