Обжинки
- Дощ. Невеликий, але дощ – може зіпсувати обжинки, – з тривогою подумав
Михалко. – А все ж було підготовлено, щоб підібрати останні покоси!
Михалко, так називали в селі Михайла Теодосійовича, вийшов з кабіни комбайна і сів на недавно скошену пшеничну стерню. Подивився вниз, у сторону перекинутої через греблю безіменної притоки Скрипівки. Побачивши, як стрімко стікає по ній вода і по вщент наповненій притоці прямує до іншого ставка, який однією стороною впирався в город Грицька Черниша, а другою – в Адамцівське поле. По всьому лузі, на зеленій зволоженій траві, сріблястими перлами виблискувала роса.