МАРИНА РЕУХ (м. Суми)

 

 

 

“...ГІРША ЗА ВСЯКУ ТЕРОРИСТКУ...”

 

 

 Історичне оповідання

 

Нема, здається, кращої ідеї,

як служити народові

 

Софія Русова

 

У лютому 1917 року до Києва прийшли відомості про революцію в Петербурзі, про взяття влади в руки Тимчасового уряду. Серед національно налаштованого товариства  Києва виникали цілком виправдані надії на те, що, можливо, і для України настали нові часи, і їй дадуть національну волю. Найбільше це питання хвилювало інтелигенцію, котра уже протягом довгих років докладала до цього і зусилля, і віддавала свої життя, і мала підтримку по всьому світу серед патріотів-українців. Ще більше сподівань стало після того, як 2 березня 1917 року зрікся престолу цар Микола II, а також відмовився від влади і його брат Михайло Миколайович.

На конкурс ім. І Багряного Олександр Боженко (Суми)

Обжинки

- Дощ. Невеликий, але дощ – може зіпсувати обжинки, – з тривогою подумав Михалко. – А все ж було підготовлено, щоб підібрати останні покоси!

 Михалко, так називали в селі Михайла Теодосійовича, вийшов з кабіни комбайна і сів на недавно скошену пшеничну стерню. Подивився вниз, у сторону перекинутої через греблю безіменної притоки Скрипівки. Побачивши, як стрімко стікає по ній вода і по вщент наповненій притоці прямує до іншого ставка, який однією стороною впирався в город Грицька Черниша, а другою – в Адамцівське поле. По всьому лузі, на зеленій зволоженій траві, сріблястими перлами виблискувала  роса.

Олексій Усенко (м. Суми)

Відлуння 1933-го...

Зболіла земля будяків і полину,

Окроплена кров’ю, сльозами, дощем.

Скільком дарувала життя ти і силу…

Залишилась пам’ять терновим вінцем.

 

Давала талант* і здоров’я, і мрії,

Захоплення, мужність і вірність сердець…

Та вкрали кати твої мудрі надії,

Пославши талан** твій на голод і герць.

 

Ридають ночами забуті могили,

Спливають тумани вдовиним плачем…

О людоньки, люди! Невже не прозріли

І годите знов сатані калачем?

* Талант – видатні природні здібності людини.

** Талан – доля, щастя.

Олексій Усенко

 

Ще з дитинства 1933 рік мені здавався великим хижим павуком, який принаджував у свої тенети людей і потім морив їх голодом. Змалечку я наслухався про цей період страшних і сумних розповідей...

Коли мій батько був ще підлітком, то переїхав жити до шахтарського краю. Там він будував майбутню красу і гордість Донбасу – шахти, заводи та мав змогу допомагати своїй родині. Тому сім’я не зазнала кількісних втрат близьких людей.

На конкурс ім. І. Багряного

 

 

 

Марина  РЕУХ    ( Суми) 

СЛЬОЗИ  СОНЦЯ

Роман

 

ПАТРИОТИЧНО НАЛАШТОВАНІЙ МОЛОДІ

 

ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

 

 

 

                                                                Cонце плакало, я бачив, і дало обіцянку

спалити Землю, бо несила вже йому

бачити це безглуздя

 

ОРХАН ПАМУК

 

РОЗДІЛ 1

 

ЯКЩО ВТІКАЄШ, ТО ВТІКАЙ

 

1

 

Якби його зараз запитали, кого або чого він боїться найбільше, відповідь була б однозначною: людей. І потім знову якби його запитали, кого він хотів би зустріти, відповідь була би тою самою: людей. Бо він сам був людиною. І скільки себе пам'ятає, йому завдавали прикрощів, принижень, болю – люди. Але вони ж йому і допомагали, підтримували та спонукали до дій.

На конкурс ім. І. Багряного

          

Олексій УСЕНКО   (Суми)

ОБЕРІГ

Дуб... Оберіг мого роду. Його видно здалеку, тільки-но в’їжджаєш у рідне село. Високо піднявшись над будівлями, розставивши широкі, наче крила, віти, давно вже оберігає батьківську оселю від буреломів та негод.

Олександр Боженко (Суми)

 

Обжинки

Дощ. Невеликий, але дощ. Зіпсовані обжинки. А все було підготовлено, щоб підібрати останні покоси. Михалко, так називали в селі Михайла Тодосійовича, вийшов з кабіни комбайна і сів на недавно скошену пшеничну стерню. Подивився вниз, у сторону перекинутої через безіменну притоку Скрипівки греблю. Побачивши, як стрімко стікає по ній вода і по вщент наповненій притоці прямує до іншого ставка, який однією стороною впирався в город Грицька Черниша, а другою – в Адамцівське поле. По всьому лузі, на зеленій зволоженій траві, сріблястими перлами виблискувала  роса.

На конкурс ім. І. Багряного

Елена Чернова

Воскресный день в Сумах

Новелла

Солнышко, весна, карантин продолжается, но с послаблениями – до двадцать второго мая. Покупаю на «Сотне» в кафе «Домашняя выпечка» слойку с яблоками. Продают только на вынос – столики убраны, так как коронавирус, очевидно, притаился где-то рядом.

Спускаюсь с «Сотни» по ступенькам вниз, в скверик напротив Областной научной библиотеки – четыре лавочки, вокруг пахучая сирень, никого. Пью капучино, ем слойку, слушаю псалмы певчих, звуки которых доносятся с златоглавого Спаса-Преображенского собора. Прелестно.

Повсюду на городских клумбах цветут петуньи – самых разных расцветок. Красавцы. Спасибо цветочному хозяйству!

МАРИНА РЕУХ (Суми)

ДЕНЬ СЕМЕЙНОГО ДЕСПОТА

            Его разбудил звон разбившейся посуды, донесшийся из кухни. Да, суббота началась как обычно: жена нашла на кухне очередную «жертву». Так никаких денег не хватит на покупку новых чашек, тарелок, которые именно в субботу «выпадают» из ее или его рук. На прошлой неделе осколки тарелки собирал он.

Микола РЕМНЬОВ (м. Суми)

ГОРЬКАЯ ПАМЯТЬ

Последние пять-шесть лет в нашей семье стало традицией в День Победы бывать на легендарной земле, где состоялась Курская битва. В одном из районных центров в братской могиле похоронен мой отец. Вот мы ежегодно и приезжаем к нему, чтобы поклониться и почтить память.

Олександр БОЖЕНКО (м. Суми)

Людина честі

Вісімдесят чотири роки прожив Петро Адамець і ні разу в житті не скривдив людини. Так його вчили батьки, так  його  вчили  в  церковно приходській школі, можливо пішов би далі вчитися, як його старший  брат Кіндрат, проте доля розпорядилася по-другому. А тепер лежав на ліжку залізнодорожньої лікарні на божій дорозі. Його  провідує  вся  рідня - вдячний. Але, що там, життя ніби вчора, ні сьогодні, все як на долоні. Згадав, як в чотирнадцятому пішов добровольцем до війська. По-скільки він мав чималий зріст, після перевірки на виносливість, відправили в гвардійську дивізію, а враховуючи, що й був русявий і без бороди, так він попав під командування Семенівських офіцерів. Вперше в цій війні були примінені танки, бронемашини, авіація, тут було багато  кулеметів,  окопи  захищалися  колючим  проводом, вперше був примінений отруйний газ.  А кінниця яка була? Більшої,  ніде не  було, в світі. Не кожен чоловік пережив чотири імперії: Російську, Німецьку, Австро- Угорську і Османську. Мало хто знає, що було рішення царського уряду увіковічить пам'ять героїв війни. Але цьому всьому не судилося втілитися в життя...

А, як не згадати Михайла Миколайовича Тухачевського. Унікальна людина. Сина-дворянина, батько якого женився на своїй служниці-селянці. Він і сьогодні пам'ятає той день, коли їхня рота була оточена і майже повністю винищена.

Олексій УСЕНКО (м. Суми)

За даними відділу комунікації поліції Сумщини за перші три місяці 2020 року кількість суїцидів в області збільшилась  на 43 відсотки у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.

Зареєстровано вже 69 самогубств проти 48 у минулому році.  Тільки у п’ятницю, 27 березня, укоротили собі віку двоє людей. У Путивльському районі повісився 60–річний чоловік, а в Охтирці покінчила життя самогубством бабуся 1936 року народження.

Звернення до журналістів

Довели людей до ручки –

В кожного проблеми,

Та від них – вже й шпари в пучки,

Замикає «клеми»!