Надія СОЛОДОВНИК
Окрайчик вIд зайчика
Пам’яті
батька-хлібороба присвячую
Доброго дня, моя
дорога батьківщино, моя рідна сторононько! Подумки промовляла ці слова, ховаючи
сльози від
родичів, з якими приїхала на край
хутора, де пробігло дитинство. Не змогла стримати емоцій від
побаченого. Злинули десятиліття з того часу, як наша сім’я покинула цей тихий
сільський рай і подалася до міста. Впевнена, цього б не сталося, аби
попіклувалися в той далекий час про людину, в якої сталося велике горе, коли
глава родини, цебто мій батько, ледь не втратив дружину. Та то сумна історія, і
про неї немає бажання розповідати. А на цей раз у душі – приємний і щемний
спогад про ті далекі роки. Воістину неоціненний скарб – людська пам’ять.