06.12.17

Ірина КОЛТАКОВА (Глухів)

За фахом – викладач фізичної культури. Входить до Національної спілки журналістів України. Автор збірки віршів «Світанкову мелодію чую…». Друкувалась у збірках «Глухів літературний», «Мелодії «Звенигори», у міжнародних альманахах «Славянские колокола», «Междуречье», «Созвездие», «Восхождение», «Злато слово», «Поетична топоніміка», «REZEKNE» (Латвія), інших. Переможиця міського конкурсу до 300-річчя проголошення Глухова гетьманською столицею (2008). Дипломант обласного конкурсу «Оспівую тебе, мій рідний краю» (2009). Володарка найбільшої в Україні колекції дзвіночків, яку 2014 р. занесено до Книги рекордів України. Постійний співавтор альманаху «Українська хвиля».

Зберу, неначе ягоди калини,
В намисто довге

миті із життя.

БУДУ ВІРИТИ І СПОДІВАТИСЬ

На калині вже грона палають,
Вкриті золотом липи й клени
І у вирій птахи відлітають,
Тільки дуб серед лісу зелений.

Віталій ТОПЧІЙ (Чернігів)


ДВЕ КАРТИНЫ

На табуретке напористо затрещал будильник. Резкий звук ударил по сонному сознанию и заставил непроизвольно вздрогнуть. Схватившись, Фёдор с досадой отключил нарушителя сладкой дрёмы и мимолётно отметил: семь утра. Солнечный зайчик равнодушно застыл на стене, неровно высветив небольшую картину, оправленную в нарядную коричневую с золотистым рифлёным обводом раму.

05.12.17

Олена ЧЕРНОВА (Суми)


Какого-какого народа депутат?

Народный депутат Верховной рады Украины – звучит гордо. Народ ходит на выборы, бросает бумажечки в урны на избирательном участке, на что-то надеется. На что? Что депутаты будут заботиться о народе, отстаивать в Раде народные интересы.  И однажды у народа появиться все, что он желает. 

Ольга НЕСТЕРЕНКО (Суми)

ЗАМІСТЬ ХОККУ В РІК ЯПОНІЇ В УКРАЇНІ


Якось я запитала себе, чи хотілося би мені, як людині, що любить подорожувати, відвідати Японію? Країна Сонця, що сходить... Далеко... Дорого — безперечно. Та небачена країна зовсім не схожа на Україну, бо острівна і звідусіль омивається безкраїми водами океанів і морів.

03.12.17

Олександр АПАЛЬКОВ (Канів)


ГРАД ЄПІФАНІЇ

Літні білі дороги. І тихий місяць. Я йду вершиною пагорба. Цвіркуни плачуть. І легкий вітер дихає мені в потилицю. На мені біла сорочка. Під нею моє тіло. В ньому серце. А в серці Єпіфанія… Ибо аз есьмь грешен. І тяжко зрадливий у шлюбі.

02.12.17

Олена ЧЕРНОВА (Суми)

Есть такое мнение


Сваты – запретить?!

При всем уважении к В. Зеленскому, автору сериала «Сваты», лично я не скорблю о том, что сериал хотят запретить к показу по украинскому ТВ. Если один из российских актеров нарушил закон Украины, думаю, имеем право, идет война, страна хоть как-то реагирует на захват своих территорий соседним государством.

01.12.17

Микола ТЮТЮННИК (Кам'янське)


Солодкий страх


Новела

− Цо-об-цабе-е! − протяжно гукають до волів дід Петро й дістають їх по черзі довгенькою лозинкою. − Цо-об-цабе-е!  
Воли, здається, не звертають на дідові слова ніякої уваги, так же повільно розхитують головами, гублячи дорогою довгу, як осіннє павутиння, слину, так же сумно дивляться поперед себе великими розумними очима.

Олена ЧЕРНОВА (Суми)

Сказки про Никиту

1

В сказочном городе Тра-тру жил маленький мальчик по имени Никита. У него были белые-белые волосы. Дедушка Олег смотрел на внука и говорил: «Какой беленький, как я в детстве!». Когда Никите исполнился год, его занятием стали танцы.
Related Posts Plugin for WordPress, Blogger...