На конкурс ім. Івана Багряного

Василь Момотюк

Ф Е Р М Е Р   Д А Н И Л О
   Його ніколи не бачили, щоб він якогось дня  відпочивав. Все життя тільки  тим і займався, що вперто, не жаліючи себе, працював на фермі. Їздовим. А яка то відповідальна ділянка, то кожний селянин добре знає. Тут тобі  ні вихідних, ні святкових, знай лишень одне ― вила і коні. У будь - яку погоду Данило завжди на роботі, бо добре вивчив свої обов’язки: не дай, Боже, десь запізнитись! У нього й думки не було,щоб десь відлучитись.  Що скаже худоба?А доярки? Дуже вже переживав, аби все було гаразд. Тому й поважали його на фермі,були впевнені , що він виконає наряд вчасно .

На конкурс ім. Івана Багряного

Микола  Ремньов

Микола Ремньов – автор десяти книг. Його роман  «Не плач, кохана!» займає особливе місце в пострадянській українській літературі. Як правило, сучасні автори використовують кримінальну тематику для створення розважальної літератури. Микола Ремньов виступає, як послідовний продовжувач української класичної літератури, яка розповідала правду про в'язниці і  табори  в Радянському Союзі..

     В інтернет–журналі подається лише уривок з роману.  Друковане видання його можна придбати по всій Україні  в  книгарнях «Є»,  інтернет-магазині «Якобу».  Електронний варіант під псевдонімом Нік Ремені  розмістило видавництво Стрельбицького.

На конкурс ім. І. Багряного

Юрій  Кочі

Кочи Юрий Вильгельмович  родился в 1937 году в г. Сумы. Окончил среднюю школу №4. Затем учился  в  Харькове: в электромеханическом  техникуме и институте. Получил специальность инженера–электромеханика.

После этого возвратился в  Сумы. Долгие годы работал  в НПО «Насосэнергомаш» и   НПО имени Фрунзе. Ушел на пенсию с должности инженера-конструктора.

Автор книги «Герои не нашего времени”.

Нам повезло. Байконур

То, что случилось однажды с нами, не иначе как шабашкой не назовешь. А дело было вот как. Байконур. Лето 1976 года. Стартовая площадка №2 - «двойка». Та самая, знаменитая, откуда летали космонавты Гагарин, Титов, Николаев, Терешкова да и многие другие после них.

Микола РЕМНЬОВ (м. Суми)

День воина-интернационалиста

Рассказ

                                  

               Памяти Володи  Ролдухина посвящается.

                                                                                            Автор.

Володя, припадая на правую ногу,  вышел  в сад.  Жена Тамара попросила его  сорвать  слив для компота. Уже потянулся к ветке, но то, что  он увидел, заставило его остановиться.

По  их с Тамарой огороду полз по-пластунски с алюминиевой кружкой в зубах  дядько Андрей. Впереди, согнувшись  буквой «Г», полола огород его жена Ульяна. Когда она выпрямлялась, чтобы передохнуть,  Андрей  припал к земле,  прячась за поросшею травой межой и густыми посевами кукурузы и подсолнуха. Виднелся только его тощий зад в болотного цвета брюках.

Володя не понял маневра, но не стал выдавать соседа. Возвратился во двор. Припал лицом к маленькой дырочке в заборе из шифера. Сосед продолжал ползти  вдоль межи. Остановился за несколько метров от того места, где окучивала картофель его жена.

Олексій УСЕНКО (М. Суми)

РОМЕНСЬКИЙ МІКРОРАЙОН МІСТА СУМИ
Загальні відомості про Суми

Су́ми – місто обласного значення в північно-східній частині України, на Слобожанщині, у межах Середньоруської височини, адміністративний центр Сумської області. Місто лежить на берегах річки Псел при впадінні до неї річки Сумки. Населення міста становить 264 тис. осіб. Сучасна площа міста становить 145 кв.  км.

Микола РЕМНЬОВ (м. Суми)

Петлюрівка

З Бахмача товарняк, наповнений бійцями, рушив у бік станції  Крути. У ньому їхали червоногвардійці Виборзького району Петрограда. Біля відкритих дверей товарного вагона юрмилися, з гвинтівками в руках, молоді хлопці.
Віктор  Чупахін і Михайло  Гончаров були в їх числі. Вони приїхали до Петербурга, щоб заробити грошей і отримати професію. Влаштувалися учнями на Російсько-Балтійський авіаційний завод. Невдоволення  безпросвітним  життям викликало численні протести в столиці Російської імперії.  Молоді робітники теж втягнулися в них. У 1916 році їх заарештували і посадили в політичну в'язницю «Хрести».

Олександр РОЛДУХІН ( м. Дніпро)

МОЙ  ДРУГ

Посвящается Анатолию

Николаевичу Гончарову

                                                                         «Друзей не выбирают,

                                                                         Они назначаются судьбой»

                                                                                                              Автор

Насколько я помню себя в Карпатах, где родился и жил до шести лет, у меня не было друга. Была подруга Аня, дочь врача, приехавшего, как и мои родители, по распределению из центра Украины в сорок шестом году.

Все местные мальчишки, которых я помню, были мягко говоря, дерзкими и злыми. Примеров много. Однажды старшие подговорили меня купить для них сигарет под видом, что послал отец, военрук школы. Продавщица поверила. Я докуривал окурки. Невменяемого меня принесли домой. Лежал на кровати, свесив голову и блевал.

На конкурс ім.І. Багряного

 Олександр Боженко

ДИКЕ ПОЛЕ

КНИГА ДРУГА


       Лицарі   

Слобожанщини                   

До передмови

З початком 90-х років молода й незалежна Україна офіційно проголосила себе спадкоємцем національно-визвольних і державницьких традицій, закладених у боротьбі за свободу в середині XVII ст. В цих умовах відкрилися нові горизонти в пошуках волі українського народу на схід і на "Дике поле" де були вільні малозаселені простори, де віяло свободою. В незалежній Україні були більше вивчені межі визвольної війни. Вони в хронологічному порядку, академіком В.А. Смолієм і професором Степанковим, розширилися аж до 1657 року і далі, обгрунтувавши визвольну боротьбу, як національну революцію в Україні, що мала спільні риси з тодішніми буржуазними революціями в Європі. Було переосмислено московсько-український договір 1954 року і оцінили його, як великодержавний з боку російського самодержавства, переосмислили історичну роль політичних і військових діячів тієї епохи.

На конкурс ім. І. Багряного

Р.  МУР             (м. Суми)

Українці  в таборах Сибіру

Роман сумського письменника Миколи Ремньова (Ніка Ремені) «Не плач, кохана!» займає особливе місце в пострадянській українській літературі. Як правило, сучасні автори використовують кримінальну тематику для створення розважальних пригодницьких  творів. Микола Ремньов виступає, як послідовний продовжувач української класичної літератури, яка розповідала правду про в'язниці і  табори  в Радянському Союзі..

Валентина ЛИТВИНЕНКО (Дніпропетровська область)

Як теща стала мамою…

Тітка Марія, наша сусідка, хвалилась, що хоч співати й не вміє - ніколи в житті й не спробувала - зате відчуває, що гурт співає не так.

- І що з того? Ви ж не можете підказати чи поправити? Співати - не те, що в степу полоти...

- Я ж і кажу: не знаю як, але не так!

Дивувались ми тітчиній завзятості. Тільки затяг­нуть на кутку села пісню вона вже тут як тут. Хоч би ж підсобила чи сльозу змахнула, як ото буває. Та ні ж - дослухаєть­ся, очі примружує, головою, знай, похитує, зітхає:

- Не так співають!