130 років з дня народження Г. Я. Базими

Невизнаний  герой

Другого грудня  2018 року у Сумській міській бібліотеці імені Т. Г. Шевченка відбулася зустріч  авторів книг:  Петра Нестеренка – «Не заросте травою пам’ять» і Миколи Ремньова   – «Таврований».  Зустріч з читачами була присвячена 130-річчю з дня народження  Григорія Яковича Базими. Вона пройшла у відвертій, невимушеній обстановці. Перед присутніми виступили автори П. А. Нестеренко і М. О. Ремньов. Своїми  враженнями поділились упорядник книги про С. А. Ковпака «Партизани – наша слава, наша гордість…» О. І. Гончаров, полковник у відставці, голова комітету ветеранів праці, дітей війни Сумської області І. М. Коровай, член літературно-мистецького клубу «Грань»  О. М. Лагутін.  Один з авторів, Микола Ремньов,  розповідає про своє бачення образу начальника штабу сумських партизанів.

Олександр РОЛДУХІН (Дніпро)

КЛЫШКОВСКИЙ ПЕРИОД

(1968–1973г.г.)

ЗИМА

Зима, зима волшебница!

Я вижу из окна,

Как снег метет метелица,

Как властвует она!

Юрій КОЧІ (Суми)

ГРИГОРИЙ МАЛИНКО

Среди харьковских корифеев борьбы (конец 50-х) выделялся Григорий  Малинко. Про него вообще рассказывали легенды, а мне посчастливилось увидеть его на ковре. Наравне с ним, но конечно, в другой весовой категории, участвовать в соревнованиях…

На вид ему было около сорока (быть может, чуть моложе). Тогда проводилось первенство Украины и Малинко стал призером.

Что бы как-то более точно и правдиво описать Малинко, невольно напрашивается сравнение, ставшее штампом. Действительно, весь облик  его производил впечатление зверя – сильного, доброго, волосатого.

Олександр РОЛДУХІН (Дніпро)

СТИХИ МОЕЙ ЮНОСТИ

ОДНОСЕЛЬЧАНЦІ

Коли я згадую її,

То згадую поля в ранкову пору.

Коли застигло все навкруг.

І чутно, що лавина звуків

Повітря розірве через хвилину!

Нік РЕМЕНІ (Микола РЕМНЬОВ) Суми

 Не плач, кохана!

Нотатки карного злочинця 

 Зайнятий  мирною  творчою працею, радянський народ під керівництвом партії  Леніна – Сталіна здобуває значні перемоги на всіх фронтах комуністичного будівництва. Народне господарство нашої  країни йде по шляху безперервного потужного підйому. В новий, 1952, рік радянські люди вступили з твердою впевненістю в своїх силах, з непохитною рішучістю домогтися ще більших успіхів у розвитку соціалістичної економіки і культури.

Газета «Правда» від 8 січня 1952 року.

Тисячі лісозаготівельників трудяться в тайзі. Озброєні першокласною  вітчизняною технікою, вони заготовляють ліс для потреб народного господарства країни.

Лісозаготівельний сезон у розпалі. Вдень і вночі не змовкає шум на лісових ділянках.

Газета «Правда» від 21 лютого 1952 року.

Глава 1

ЗА УРАЛОМ

У приміщенні стоїть дзвінка тиша. Чи то  гудуть дроти лінії електропередач, яка йде уздовж барака, чи то ледь чутно гуде двигун  електростанції нашого виправно-трудового табору. За покритим товстим шаром паморозі склом  вікон ледве помітною світлою смужкою нагадує  про себе  промінь прожектора.

Бібліо Сумка :-)): Презентація нових книг Миколи Ремньова

Бібліо Сумка :-)): Презентація нових книг Миколи Ремньова: 20 вересня  у Цетральній міській бібліотеці ім. Т. Г. Шевченка відбулася зустріч сумського письменника Миколи Ремньова з читачами. На ...

Презентація нових книг Миколи Ремньова

вівторок, 25 вересня 2018 р.

20 вересня  у Цетральній міській бібліотеці ім. Т. Г. Шевченка відбулася зустріч сумського письменника Миколи Ремньова з читачами. На цей раз ними виявилися завідуючі філіалами Сумської міської ЦБС.

Зустріч з лауреатами «Коронації слова»

У бібліотеці ім. Т. Г. Шевченка 18 вересня 2018 року відбулася зустріч авторів – лауреатів Міжнародного конкурсу «Коронація слова» – з читачами. До бібліотеки завітали численні шанувальники творчості «коронованих». У залі на другому поверсі працівники бібліотеки оформили виставку книжок сумських авторів, які отримали відзнаки самого престижного в Україні конкурсу.
Зустріч організував на прохання читачів прозаїк, автор декількох романів, Микола Ремньов.
Відкрила зустріч А. В. Колієнко – завідуюча відділом абонементу бібліотеки. Вона розповіла про конкурс «Коронація слова», надала слово Миколі Ремньову.
Він відзначив, що сьогодні вперше зібралися разом три автори, які отримали нагороди самого престижного і самого масового в Україні конкурсу. Познайомив з ними.
Оплесками вітали присутні письменників Євгена Положія, Владислава Івченка, а також самого Миколу Ремньова.
Автори розповіли про себе і свою творчість, як вони досягли успіхів у конкурсі. Відповіли на запитання читачів. Вислухали їх побажання і своє бачення творчості авторів.
Зустріч пройшла у невимушеній, зацікавленій, теплій атмосфері. Її учасники зробили фото на пам'ять.
Р. Бідненко

Валерій ПОЛЯНСЬКИЙ (Лебедин)

Лагерные  стихи

Восемь лет отбыл Валерий Павлович Полянский в лагерях

за единственное стихотворение, в котором усмотрели

подрыв власти. Не так давно  он ушел из жизни.

Многие люди, которые его знали, помнят его, просят опубликовать

его стихотворения. Что мы и делаем.

Микола ТЮТЮННИК (Кам'янка)

                                   

                                                   

                           БАБУШКИН ПЕТУХ

                                      Рассказ

    Приезда бабушки мы ждали все лето.

    Еще весной у нее со здоровьем стало худо, и она все-таки решилась на переезд из деревни в Донбасс. Шахтерский городок наш  хоть и маленький, но питьевая вода подавалась даже на второй этаж (выше двухэтажных тогда у нас домов не было). А ей ведь, нашей бабушке, всю зиму приходилось таскать воду от колодца и всю зиму топить старенькую печь спрессованным в брикеты кизяком. Не-ет, вот подойдет осень – и ждите ее со всем хозяйством.

    Отец, как ее родной и примерный сын, требовал, чтобы бабушка не ждала никакой осени, а собиралась к переезду уже весной. Но бабушка, оказывается, уже успела посадить огород и разбить несколько грядок для чеснока, лука и моркови, – ну, как тут бросишь, не дождавшись урожая!

    И все-таки мы надеялись, что бабушка вот-вот пришлет письмо: приезжайте и забирайте! Но письма все не было. Не было ни в летние месяцы, ни в сентябре. Отец уже собирался взять отпуск и смотаться на пару дней в родную деревню (триста с лишним километров – не такое уж и расстояние), но бабушка наконец откликнулась, и отец, договорившись с начальником автобазы, где сам работал водителем, отправился на грузовике в родные края.