Олександр Боженко (Суми)

 

Обжинки

Дощ. Невеликий, але дощ. Зіпсовані обжинки. А все було підготовлено, щоб підібрати останні покоси. Михалко, так називали в селі Михайла Тодосійовича, вийшов з кабіни комбайна і сів на недавно скошену пшеничну стерню. Подивився вниз, у сторону перекинутої через безіменну притоку Скрипівки греблю. Побачивши, як стрімко стікає по ній вода і по вщент наповненій притоці прямує до іншого ставка, який однією стороною впирався в город Грицька Черниша, а другою – в Адамцівське поле. По всьому лузі, на зеленій зволоженій траві, сріблястими перлами виблискувала  роса.

На конкурс ім. І. Багряного

Елена Чернова

Воскресный день в Сумах

Новелла

Солнышко, весна, карантин продолжается, но с послаблениями – до двадцать второго мая. Покупаю на «Сотне» в кафе «Домашняя выпечка» слойку с яблоками. Продают только на вынос – столики убраны, так как коронавирус, очевидно, притаился где-то рядом.

Спускаюсь с «Сотни» по ступенькам вниз, в скверик напротив Областной научной библиотеки – четыре лавочки, вокруг пахучая сирень, никого. Пью капучино, ем слойку, слушаю псалмы певчих, звуки которых доносятся с златоглавого Спаса-Преображенского собора. Прелестно.

Повсюду на городских клумбах цветут петуньи – самых разных расцветок. Красавцы. Спасибо цветочному хозяйству!

МАРИНА РЕУХ (Суми)

ДЕНЬ СЕМЕЙНОГО ДЕСПОТА

            Его разбудил звон разбившейся посуды, донесшийся из кухни. Да, суббота началась как обычно: жена нашла на кухне очередную «жертву». Так никаких денег не хватит на покупку новых чашек, тарелок, которые именно в субботу «выпадают» из ее или его рук. На прошлой неделе осколки тарелки собирал он.

Микола РЕМНЬОВ (м. Суми)

ГОРЬКАЯ ПАМЯТЬ

Последние пять-шесть лет в нашей семье стало традицией в День Победы бывать на легендарной земле, где состоялась Курская битва. В одном из районных центров в братской могиле похоронен мой отец. Вот мы ежегодно и приезжаем к нему, чтобы поклониться и почтить память.

Олександр БОЖЕНКО (м. Суми)

Людина честі

Вісімдесят чотири роки прожив Петро Адамець і ні разу в житті не скривдив людини. Так його вчили батьки, так  його  вчили  в  церковно приходській школі, можливо пішов би далі вчитися, як його старший  брат Кіндрат, проте доля розпорядилася по-другому. А тепер лежав на ліжку залізнодорожньої лікарні на божій дорозі. Його  провідує  вся  рідня - вдячний. Але, що там, життя ніби вчора, ні сьогодні, все як на долоні. Згадав, як в чотирнадцятому пішов добровольцем до війська. По-скільки він мав чималий зріст, після перевірки на виносливість, відправили в гвардійську дивізію, а враховуючи, що й був русявий і без бороди, так він попав під командування Семенівських офіцерів. Вперше в цій війні були примінені танки, бронемашини, авіація, тут було багато  кулеметів,  окопи  захищалися  колючим  проводом, вперше був примінений отруйний газ.  А кінниця яка була? Більшої,  ніде не  було, в світі. Не кожен чоловік пережив чотири імперії: Російську, Німецьку, Австро- Угорську і Османську. Мало хто знає, що було рішення царського уряду увіковічить пам'ять героїв війни. Але цьому всьому не судилося втілитися в життя...

А, як не згадати Михайла Миколайовича Тухачевського. Унікальна людина. Сина-дворянина, батько якого женився на своїй служниці-селянці. Він і сьогодні пам'ятає той день, коли їхня рота була оточена і майже повністю винищена.

Олексій УСЕНКО (м. Суми)

За даними відділу комунікації поліції Сумщини за перші три місяці 2020 року кількість суїцидів в області збільшилась  на 43 відсотки у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.

Зареєстровано вже 69 самогубств проти 48 у минулому році.  Тільки у п’ятницю, 27 березня, укоротили собі віку двоє людей. У Путивльському районі повісився 60–річний чоловік, а в Охтирці покінчила життя самогубством бабуся 1936 року народження.

Звернення до журналістів

Довели людей до ручки –

В кожного проблеми,

Та від них – вже й шпари в пучки,

Замикає «клеми»! 

На конкурс ім. І. Багряного

Анатолій Печений

Народився в селі Сутиски Глухівського району.Закінчив філфак Сумського педінституту ім. А. С. Макаренка. Лауреат конкурсу газети «Сільські  вісті»: «Село моє рідне»,  2013 рік. Друкувався в газетах «Ярмарок», «Життя Лебединщини», в альманасі «Українська хвиля».

Дід Янгол

Кучугури снігу виблискують на сонці, ліс велетенською стіною обступає нас, але мені не страшно, бо я йду з батьком. «Як прийдемо до дядька Василя, то ти поводь себе культурно, –   наказує тато, –  не запихай у рот їжу, неначе ти з голодного краю. Пригадуєш, як Микола Бегемот на весіллі об’їдався? Тепер увесь хутір з нього глузує».

Валентина ЛИТВИНЕНКО (Дніпропетровська область)

Якби Ви, мамо, встали...

Авторська розповідь

ТАК СТАЛОСЯ, що з рідного гнізда я злетіла жовторотим пташеням. Не мала змоги навідуватись до мами і сестер. Вони обходились без мене, хоча щомісяця десяточку із зарплати обов’язково їм виділяла. Роки минали, в гості приїздила рідко. Своя сім’я, діти – одне за другим. І робота ж така: найперше дбай про громадське, а про себе забудь.

Олександр БОЖЕНКО (м. Суми)

СЕРГІЙОВИЧ

Королівщина – невеличке українське  село. Раніше це був хутір Королівщина, що належав пану Олефіру. Проте з часом, вже в радянські часи, коли проходила колективізація, хутір збільшився за рахунок хуторів Сенчино, Романенківського, Потебні, Хутора Рудого і отак став невеличким, але ошатним селом з усією інфраструктурою.

На конкурс ім. Івана Багряного

Василь Момотюк

Ф Е Р М Е Р   Д А Н И Л О
   Його ніколи не бачили, щоб він якогось дня  відпочивав. Все життя тільки  тим і займався, що вперто, не жаліючи себе, працював на фермі. Їздовим. А яка то відповідальна ділянка, то кожний селянин добре знає. Тут тобі  ні вихідних, ні святкових, знай лишень одне ― вила і коні. У будь - яку погоду Данило завжди на роботі, бо добре вивчив свої обов’язки: не дай, Боже, десь запізнитись! У нього й думки не було,щоб десь відлучитись.  Що скаже худоба?А доярки? Дуже вже переживав, аби все було гаразд. Тому й поважали його на фермі,були впевнені , що він виконає наряд вчасно .

На конкурс ім. Івана Багряного

Микола  Ремньов

Микола Ремньов – автор десяти книг. Його роман  «Не плач, кохана!» займає особливе місце в пострадянській українській літературі. Як правило, сучасні автори використовують кримінальну тематику для створення розважальної літератури. Микола Ремньов виступає, як послідовний продовжувач української класичної літератури, яка розповідала правду про в'язниці і  табори  в Радянському Союзі..

     В інтернет–журналі подається лише уривок з роману.  Друковане видання його можна придбати по всій Україні  в  книгарнях «Є»,  інтернет-магазині «Якобу».  Електронний варіант під псевдонімом Нік Ремені  розмістило видавництво Стрельбицького.