ГРАД ЄПІФАНІЇ
Літні білі дороги. І тихий місяць. Я йду вершиною пагорба. Цвіркуни плачуть. І легкий вітер дихає мені в потилицю. На мені біла сорочка. Під нею моє тіло. В ньому серце. А в серці Єпіфанія… Ибо аз есьмь грешен. І тяжко зрадливий у шлюбі.
