Обжинки
Дощ. Невеликий, але дощ. Зіпсовані обжинки. А все було підготовлено, щоб підібрати останні покоси. Михалко, так називали в селі Михайла Тодосійовича, вийшов з кабіни комбайна і сів на недавно скошену пшеничну стерню. Подивився вниз, у сторону перекинутої через безіменну притоку Скрипівки греблю. Побачивши, як стрімко стікає по ній вода і по вщент наповненій притоці прямує до іншого ставка, який однією стороною впирався в город Грицька Черниша, а другою – в Адамцівське поле. По всьому лузі, на зеленій зволоженій траві, сріблястими перлами виблискувала роса.
