МАРИНА РЕУХ (м. Суми)

 

 

 

“...ГІРША ЗА ВСЯКУ ТЕРОРИСТКУ...”

 

 

 Історичне оповідання

 

Нема, здається, кращої ідеї,

як служити народові

 

Софія Русова

 

У лютому 1917 року до Києва прийшли відомості про революцію в Петербурзі, про взяття влади в руки Тимчасового уряду. Серед національно налаштованого товариства  Києва виникали цілком виправдані надії на те, що, можливо, і для України настали нові часи, і їй дадуть національну волю. Найбільше це питання хвилювало інтелигенцію, котра уже протягом довгих років докладала до цього і зусилля, і віддавала свої життя, і мала підтримку по всьому світу серед патріотів-українців. Ще більше сподівань стало після того, як 2 березня 1917 року зрікся престолу цар Микола II, а також відмовився від влади і його брат Михайло Миколайович.

На конкурс ім. І Багряного Олександр Боженко (Суми)

Обжинки

- Дощ. Невеликий, але дощ – може зіпсувати обжинки, – з тривогою подумав Михалко. – А все ж було підготовлено, щоб підібрати останні покоси!

 Михалко, так називали в селі Михайла Теодосійовича, вийшов з кабіни комбайна і сів на недавно скошену пшеничну стерню. Подивився вниз, у сторону перекинутої через греблю безіменної притоки Скрипівки. Побачивши, як стрімко стікає по ній вода і по вщент наповненій притоці прямує до іншого ставка, який однією стороною впирався в город Грицька Черниша, а другою – в Адамцівське поле. По всьому лузі, на зеленій зволоженій траві, сріблястими перлами виблискувала  роса.

Олексій Усенко (м. Суми)

Відлуння 1933-го...

Зболіла земля будяків і полину,

Окроплена кров’ю, сльозами, дощем.

Скільком дарувала життя ти і силу…

Залишилась пам’ять терновим вінцем.

 

Давала талант* і здоров’я, і мрії,

Захоплення, мужність і вірність сердець…

Та вкрали кати твої мудрі надії,

Пославши талан** твій на голод і герць.

 

Ридають ночами забуті могили,

Спливають тумани вдовиним плачем…

О людоньки, люди! Невже не прозріли

І годите знов сатані калачем?

* Талант – видатні природні здібності людини.

** Талан – доля, щастя.

Олексій Усенко

 

Ще з дитинства 1933 рік мені здавався великим хижим павуком, який принаджував у свої тенети людей і потім морив їх голодом. Змалечку я наслухався про цей період страшних і сумних розповідей...

Коли мій батько був ще підлітком, то переїхав жити до шахтарського краю. Там він будував майбутню красу і гордість Донбасу – шахти, заводи та мав змогу допомагати своїй родині. Тому сім’я не зазнала кількісних втрат близьких людей.

На конкурс ім. І. Багряного

 

 

 

Марина  РЕУХ    ( Суми) 

СЛЬОЗИ  СОНЦЯ

Роман

 

ПАТРИОТИЧНО НАЛАШТОВАНІЙ МОЛОДІ

 

ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

 

 

 

                                                                Cонце плакало, я бачив, і дало обіцянку

спалити Землю, бо несила вже йому

бачити це безглуздя

 

ОРХАН ПАМУК

 

РОЗДІЛ 1

 

ЯКЩО ВТІКАЄШ, ТО ВТІКАЙ

 

1

 

Якби його зараз запитали, кого або чого він боїться найбільше, відповідь була б однозначною: людей. І потім знову якби його запитали, кого він хотів би зустріти, відповідь була би тою самою: людей. Бо він сам був людиною. І скільки себе пам'ятає, йому завдавали прикрощів, принижень, болю – люди. Але вони ж йому і допомагали, підтримували та спонукали до дій.

На конкурс ім. І. Багряного

          

Олексій УСЕНКО   (Суми)

ОБЕРІГ

Дуб... Оберіг мого роду. Його видно здалеку, тільки-но в’їжджаєш у рідне село. Високо піднявшись над будівлями, розставивши широкі, наче крила, віти, давно вже оберігає батьківську оселю від буреломів та негод.

Олександр Боженко (Суми)

 

Обжинки

Дощ. Невеликий, але дощ. Зіпсовані обжинки. А все було підготовлено, щоб підібрати останні покоси. Михалко, так називали в селі Михайла Тодосійовича, вийшов з кабіни комбайна і сів на недавно скошену пшеничну стерню. Подивився вниз, у сторону перекинутої через безіменну притоку Скрипівки греблю. Побачивши, як стрімко стікає по ній вода і по вщент наповненій притоці прямує до іншого ставка, який однією стороною впирався в город Грицька Черниша, а другою – в Адамцівське поле. По всьому лузі, на зеленій зволоженій траві, сріблястими перлами виблискувала  роса.

На конкурс ім. І. Багряного

Елена Чернова

Воскресный день в Сумах

Новелла

Солнышко, весна, карантин продолжается, но с послаблениями – до двадцать второго мая. Покупаю на «Сотне» в кафе «Домашняя выпечка» слойку с яблоками. Продают только на вынос – столики убраны, так как коронавирус, очевидно, притаился где-то рядом.

Спускаюсь с «Сотни» по ступенькам вниз, в скверик напротив Областной научной библиотеки – четыре лавочки, вокруг пахучая сирень, никого. Пью капучино, ем слойку, слушаю псалмы певчих, звуки которых доносятся с златоглавого Спаса-Преображенского собора. Прелестно.

Повсюду на городских клумбах цветут петуньи – самых разных расцветок. Красавцы. Спасибо цветочному хозяйству!

МАРИНА РЕУХ (Суми)

ДЕНЬ СЕМЕЙНОГО ДЕСПОТА

            Его разбудил звон разбившейся посуды, донесшийся из кухни. Да, суббота началась как обычно: жена нашла на кухне очередную «жертву». Так никаких денег не хватит на покупку новых чашек, тарелок, которые именно в субботу «выпадают» из ее или его рук. На прошлой неделе осколки тарелки собирал он.

Микола РЕМНЬОВ (м. Суми)

ГОРЬКАЯ ПАМЯТЬ

Последние пять-шесть лет в нашей семье стало традицией в День Победы бывать на легендарной земле, где состоялась Курская битва. В одном из районных центров в братской могиле похоронен мой отец. Вот мы ежегодно и приезжаем к нему, чтобы поклониться и почтить память.

Олександр БОЖЕНКО (м. Суми)

Людина честі

Вісімдесят чотири роки прожив Петро Адамець і ні разу в житті не скривдив людини. Так його вчили батьки, так  його  вчили  в  церковно приходській школі, можливо пішов би далі вчитися, як його старший  брат Кіндрат, проте доля розпорядилася по-другому. А тепер лежав на ліжку залізнодорожньої лікарні на божій дорозі. Його  провідує  вся  рідня - вдячний. Але, що там, життя ніби вчора, ні сьогодні, все як на долоні. Згадав, як в чотирнадцятому пішов добровольцем до війська. По-скільки він мав чималий зріст, після перевірки на виносливість, відправили в гвардійську дивізію, а враховуючи, що й був русявий і без бороди, так він попав під командування Семенівських офіцерів. Вперше в цій війні були примінені танки, бронемашини, авіація, тут було багато  кулеметів,  окопи  захищалися  колючим  проводом, вперше був примінений отруйний газ.  А кінниця яка була? Більшої,  ніде не  було, в світі. Не кожен чоловік пережив чотири імперії: Російську, Німецьку, Австро- Угорську і Османську. Мало хто знає, що було рішення царського уряду увіковічить пам'ять героїв війни. Але цьому всьому не судилося втілитися в життя...

А, як не згадати Михайла Миколайовича Тухачевського. Унікальна людина. Сина-дворянина, батько якого женився на своїй служниці-селянці. Він і сьогодні пам'ятає той день, коли їхня рота була оточена і майже повністю винищена.

Олексій УСЕНКО (м. Суми)

За даними відділу комунікації поліції Сумщини за перші три місяці 2020 року кількість суїцидів в області збільшилась  на 43 відсотки у порівнянні з аналогічним періодом минулого року.

Зареєстровано вже 69 самогубств проти 48 у минулому році.  Тільки у п’ятницю, 27 березня, укоротили собі віку двоє людей. У Путивльському районі повісився 60–річний чоловік, а в Охтирці покінчила життя самогубством бабуся 1936 року народження.

Звернення до журналістів

Довели людей до ручки –

В кожного проблеми,

Та від них – вже й шпари в пучки,

Замикає «клеми»! 

На конкурс ім. І. Багряного

Анатолій Печений

Народився в селі Сутиски Глухівського району.Закінчив філфак Сумського педінституту ім. А. С. Макаренка. Лауреат конкурсу газети «Сільські  вісті»: «Село моє рідне»,  2013 рік. Друкувався в газетах «Ярмарок», «Життя Лебединщини», в альманасі «Українська хвиля».

Дід Янгол

Кучугури снігу виблискують на сонці, ліс велетенською стіною обступає нас, але мені не страшно, бо я йду з батьком. «Як прийдемо до дядька Василя, то ти поводь себе культурно, –   наказує тато, –  не запихай у рот їжу, неначе ти з голодного краю. Пригадуєш, як Микола Бегемот на весіллі об’їдався? Тепер увесь хутір з нього глузує».

Валентина ЛИТВИНЕНКО (Дніпропетровська область)

Якби Ви, мамо, встали...

Авторська розповідь

ТАК СТАЛОСЯ, що з рідного гнізда я злетіла жовторотим пташеням. Не мала змоги навідуватись до мами і сестер. Вони обходились без мене, хоча щомісяця десяточку із зарплати обов’язково їм виділяла. Роки минали, в гості приїздила рідко. Своя сім’я, діти – одне за другим. І робота ж така: найперше дбай про громадське, а про себе забудь.

Олександр БОЖЕНКО (м. Суми)

СЕРГІЙОВИЧ

Королівщина – невеличке українське  село. Раніше це був хутір Королівщина, що належав пану Олефіру. Проте з часом, вже в радянські часи, коли проходила колективізація, хутір збільшився за рахунок хуторів Сенчино, Романенківського, Потебні, Хутора Рудого і отак став невеличким, але ошатним селом з усією інфраструктурою.

На конкурс ім. Івана Багряного

Василь Момотюк

Ф Е Р М Е Р   Д А Н И Л О
   Його ніколи не бачили, щоб він якогось дня  відпочивав. Все життя тільки  тим і займався, що вперто, не жаліючи себе, працював на фермі. Їздовим. А яка то відповідальна ділянка, то кожний селянин добре знає. Тут тобі  ні вихідних, ні святкових, знай лишень одне ― вила і коні. У будь - яку погоду Данило завжди на роботі, бо добре вивчив свої обов’язки: не дай, Боже, десь запізнитись! У нього й думки не було,щоб десь відлучитись.  Що скаже худоба?А доярки? Дуже вже переживав, аби все було гаразд. Тому й поважали його на фермі,були впевнені , що він виконає наряд вчасно .

На конкурс ім. Івана Багряного

Микола  Ремньов

Микола Ремньов – автор десяти книг. Його роман  «Не плач, кохана!» займає особливе місце в пострадянській українській літературі. Як правило, сучасні автори використовують кримінальну тематику для створення розважальної літератури. Микола Ремньов виступає, як послідовний продовжувач української класичної літератури, яка розповідала правду про в'язниці і  табори  в Радянському Союзі..

     В інтернет–журналі подається лише уривок з роману.  Друковане видання його можна придбати по всій Україні  в  книгарнях «Є»,  інтернет-магазині «Якобу».  Електронний варіант під псевдонімом Нік Ремені  розмістило видавництво Стрельбицького.

На конкурс ім. І. Багряного

Юрій  Кочі

Кочи Юрий Вильгельмович  родился в 1937 году в г. Сумы. Окончил среднюю школу №4. Затем учился  в  Харькове: в электромеханическом  техникуме и институте. Получил специальность инженера–электромеханика.

После этого возвратился в  Сумы. Долгие годы работал  в НПО «Насосэнергомаш» и   НПО имени Фрунзе. Ушел на пенсию с должности инженера-конструктора.

Автор книги «Герои не нашего времени”.

Нам повезло. Байконур

То, что случилось однажды с нами, не иначе как шабашкой не назовешь. А дело было вот как. Байконур. Лето 1976 года. Стартовая площадка №2 - «двойка». Та самая, знаменитая, откуда летали космонавты Гагарин, Титов, Николаев, Терешкова да и многие другие после них.

Микола РЕМНЬОВ (м. Суми)

День воина-интернационалиста

Рассказ

                                  

               Памяти Володи  Ролдухина посвящается.

                                                                                            Автор.

Володя, припадая на правую ногу,  вышел  в сад.  Жена Тамара попросила его  сорвать  слив для компота. Уже потянулся к ветке, но то, что  он увидел, заставило его остановиться.

По  их с Тамарой огороду полз по-пластунски с алюминиевой кружкой в зубах  дядько Андрей. Впереди, согнувшись  буквой «Г», полола огород его жена Ульяна. Когда она выпрямлялась, чтобы передохнуть,  Андрей  припал к земле,  прячась за поросшею травой межой и густыми посевами кукурузы и подсолнуха. Виднелся только его тощий зад в болотного цвета брюках.

Володя не понял маневра, но не стал выдавать соседа. Возвратился во двор. Припал лицом к маленькой дырочке в заборе из шифера. Сосед продолжал ползти  вдоль межи. Остановился за несколько метров от того места, где окучивала картофель его жена.

Олексій УСЕНКО (М. Суми)

РОМЕНСЬКИЙ МІКРОРАЙОН МІСТА СУМИ
Загальні відомості про Суми

Су́ми – місто обласного значення в північно-східній частині України, на Слобожанщині, у межах Середньоруської височини, адміністративний центр Сумської області. Місто лежить на берегах річки Псел при впадінні до неї річки Сумки. Населення міста становить 264 тис. осіб. Сучасна площа міста становить 145 кв.  км.

Микола РЕМНЬОВ (м. Суми)

Петлюрівка

З Бахмача товарняк, наповнений бійцями, рушив у бік станції  Крути. У ньому їхали червоногвардійці Виборзького району Петрограда. Біля відкритих дверей товарного вагона юрмилися, з гвинтівками в руках, молоді хлопці.
Віктор  Чупахін і Михайло  Гончаров були в їх числі. Вони приїхали до Петербурга, щоб заробити грошей і отримати професію. Влаштувалися учнями на Російсько-Балтійський авіаційний завод. Невдоволення  безпросвітним  життям викликало численні протести в столиці Російської імперії.  Молоді робітники теж втягнулися в них. У 1916 році їх заарештували і посадили в політичну в'язницю «Хрести».

Олександр РОЛДУХІН ( м. Дніпро)

МОЙ  ДРУГ

Посвящается Анатолию

Николаевичу Гончарову

                                                                         «Друзей не выбирают,

                                                                         Они назначаются судьбой»

                                                                                                              Автор

Насколько я помню себя в Карпатах, где родился и жил до шести лет, у меня не было друга. Была подруга Аня, дочь врача, приехавшего, как и мои родители, по распределению из центра Украины в сорок шестом году.

Все местные мальчишки, которых я помню, были мягко говоря, дерзкими и злыми. Примеров много. Однажды старшие подговорили меня купить для них сигарет под видом, что послал отец, военрук школы. Продавщица поверила. Я докуривал окурки. Невменяемого меня принесли домой. Лежал на кровати, свесив голову и блевал.

На конкурс ім.І. Багряного

 Олександр Боженко

ДИКЕ ПОЛЕ

КНИГА ДРУГА


       Лицарі   

Слобожанщини                   

До передмови

З початком 90-х років молода й незалежна Україна офіційно проголосила себе спадкоємцем національно-визвольних і державницьких традицій, закладених у боротьбі за свободу в середині XVII ст. В цих умовах відкрилися нові горизонти в пошуках волі українського народу на схід і на "Дике поле" де були вільні малозаселені простори, де віяло свободою. В незалежній Україні були більше вивчені межі визвольної війни. Вони в хронологічному порядку, академіком В.А. Смолієм і професором Степанковим, розширилися аж до 1657 року і далі, обгрунтувавши визвольну боротьбу, як національну революцію в Україні, що мала спільні риси з тодішніми буржуазними революціями в Європі. Було переосмислено московсько-український договір 1954 року і оцінили його, як великодержавний з боку російського самодержавства, переосмислили історичну роль політичних і військових діячів тієї епохи.

На конкурс ім. І. Багряного

Р.  МУР             (м. Суми)

Українці  в таборах Сибіру

Роман сумського письменника Миколи Ремньова (Ніка Ремені) «Не плач, кохана!» займає особливе місце в пострадянській українській літературі. Як правило, сучасні автори використовують кримінальну тематику для створення розважальних пригодницьких  творів. Микола Ремньов виступає, як послідовний продовжувач української класичної літератури, яка розповідала правду про в'язниці і  табори  в Радянському Союзі..