Людина честі
Вісімдесят
чотири роки прожив Петро Адамець і
ні разу в житті не скривдив людини. Так його вчили батьки, так його вчили
в церковно приходській школі,
можливо пішов би далі вчитися, як
його старший брат Кіндрат, проте доля розпорядилася
по-другому. А тепер лежав на ліжку залізнодорожньої лікарні на божій дорозі. Його провідує вся рідня - вдячний. Але, що там, життя ніби вчора, ні сьогодні, все як на долоні. Згадав, як в чотирнадцятому пішов
добровольцем до війська. По-скільки він мав чималий
зріст, після перевірки на виносливість, відправили в гвардійську
дивізію, а враховуючи, що й був русявий і без бороди, так він попав під
командування Семенівських офіцерів. Вперше в цій війні були примінені
танки, бронемашини, авіація, тут було
багато кулеметів, окопи захищалися колючим
проводом, вперше був примінений
отруйний газ. А кінниця яка була?
Більшої, ніде не було, в
світі. Не кожен чоловік пережив чотири імперії: Російську, Німецьку, Австро- Угорську
і Османську. Мало хто знає, що було рішення
царського уряду увіковічить пам'ять героїв війни. Але цьому
всьому не судилося втілитися в
життя...
А, як не згадати Михайла
Миколайовича Тухачевського. Унікальна людина. Сина-дворянина, батько
якого женився на своїй служниці-селянці. Він і сьогодні пам'ятає той день, коли їхня рота була оточена
і майже повністю винищена.
