Г О Р О Б Ч И К И
Н О В Е Л А
За вікном
усю ніч аж шкварчить шквиря. Вже заліпило віконце, що виходить у садок, через
яке я щоранку поглядаю з печі на мамину яблуню, обліплену горобчиками. Де ж
вони зараз, маленькі? Мабуть, під стріхою − сидять, причаїлись. Коли б не
скажений вітер, то можна було б почути й їхнє цвірінчання. А то ж гуде, наче
хтось стогне.
