На конкурс ім. І Багряного Олександр Боженко (Суми)

Обжинки

- Дощ. Невеликий, але дощ – може зіпсувати обжинки, – з тривогою подумав Михалко. – А все ж було підготовлено, щоб підібрати останні покоси!

 Михалко, так називали в селі Михайла Теодосійовича, вийшов з кабіни комбайна і сів на недавно скошену пшеничну стерню. Подивився вниз, у сторону перекинутої через греблю безіменної притоки Скрипівки. Побачивши, як стрімко стікає по ній вода і по вщент наповненій притоці прямує до іншого ставка, який однією стороною впирався в город Грицька Черниша, а другою – в Адамцівське поле. По всьому лузі, на зеленій зволоженій траві, сріблястими перлами виблискувала  роса.

Олексій Усенко (м. Суми)

Відлуння 1933-го...

Зболіла земля будяків і полину,

Окроплена кров’ю, сльозами, дощем.

Скільком дарувала життя ти і силу…

Залишилась пам’ять терновим вінцем.

 

Давала талант* і здоров’я, і мрії,

Захоплення, мужність і вірність сердець…

Та вкрали кати твої мудрі надії,

Пославши талан** твій на голод і герць.

 

Ридають ночами забуті могили,

Спливають тумани вдовиним плачем…

О людоньки, люди! Невже не прозріли

І годите знов сатані калачем?

* Талант – видатні природні здібності людини.

** Талан – доля, щастя.

Олексій Усенко

 

Ще з дитинства 1933 рік мені здавався великим хижим павуком, який принаджував у свої тенети людей і потім морив їх голодом. Змалечку я наслухався про цей період страшних і сумних розповідей...

Коли мій батько був ще підлітком, то переїхав жити до шахтарського краю. Там він будував майбутню красу і гордість Донбасу – шахти, заводи та мав змогу допомагати своїй родині. Тому сім’я не зазнала кількісних втрат близьких людей.

На конкурс ім. І. Багряного

 

 

 

Марина  РЕУХ    ( Суми) 

СЛЬОЗИ  СОНЦЯ

Роман

 

ПАТРИОТИЧНО НАЛАШТОВАНІЙ МОЛОДІ

 

ПРИСВЯЧУЄТЬСЯ

 

 

 

                                                                Cонце плакало, я бачив, і дало обіцянку

спалити Землю, бо несила вже йому

бачити це безглуздя

 

ОРХАН ПАМУК

 

РОЗДІЛ 1

 

ЯКЩО ВТІКАЄШ, ТО ВТІКАЙ

 

1

 

Якби його зараз запитали, кого або чого він боїться найбільше, відповідь була б однозначною: людей. І потім знову якби його запитали, кого він хотів би зустріти, відповідь була би тою самою: людей. Бо він сам був людиною. І скільки себе пам'ятає, йому завдавали прикрощів, принижень, болю – люди. Але вони ж йому і допомагали, підтримували та спонукали до дій.