Олександр Апальков народився 07 липня 1961року в селi Старовірівка, Ново-Водолазького району, Харкiвської областi.
По закінченні 8-ми класів середньої школи навчався у липковатівському радгоспі-технікумі. Після закінчення якого працював зоотехніком у колгоспі, затим служив у збройних силах. Опісля демобілізації працював слюсарем на харківському канатному заводі, затим вступив до Харківського Державного інституту Культури, який і закінчив у 1987 році (із відзнакою).
У 1994 році написав і видав першу на території ФРН книжку вибраних творів Т. Г. Шевченка в перекладах німецькою мовою українських культур-трегерів початку 20 століття. (Julian-Verlag 1994).
Автор ряду статей в українській та закордонній пресі. Публікується з 1987 року в перiодичних виданнях України, Росії, Нiмеччини, США. Зокрема в часописах «Радуга», «Київська Русь», «Свобода», «Дніпро», антологіях та альманахах. Пише українською, російською та німецькою мовою.
Автор книг: „Два оповідання” (1998), „Нравы города Ка” (1998), „Не Боварі” (1999), „Deutsche Texte” (2000), „Львів-Луганськ-Біс” (2003), „Разложи танец” (2004), „Нотатки про дружбу” (2005), „Кизилови пропілеї”, (2007), „Гришатин гріх”, (2007). „Колючі дерева (2012)” , „Право на дорогу (2016)” „Вечно (2017)”, „Маша и Наташа (2017)” та інших.
У 1995 році започаткував видавництво для молодих (ще нерозкручених аворів) та редагує міжнародний літературно-мистецького журнал "Склянка Часу*ZeitGlas". (www.zeitglas.io.ua)
Задуманий як мистецький місток між культурами трьох країн, журнал має стійке зростання. Журнал постійно генерує ідеї. Виходячи із завидною постійністю з 1995 року на трьох мовах (українська, російська, німецька), служить реальним символом пошани людської гідності, толерантності та і солідарності.
Журнал – став набагато ширшим форумом, ніж співтовариство творчих текстів, зведених під одну обкладинку зі всіх кінців України, Росії, Німеччини, Австрії, Польщі, США, та інших країн.
Член Спілки журналістів України.
Немає коментарів:
Дописати коментар