КОНКУРС СУЧАСНОЇ УКРАЇНСЬКОЇ ПРОЗИ ІМЕНІ ІВАНА БАГРЯНОГО

Всеукраїнська творча спілка «Конгрес літераторів України»  та інтернет-журнал «Літера Суми (У)» Сумського осередку ВТС «КЛУ» оголошують конкурс на кращі прозові твори реалістичного спрямування імені Івана Багряного.

 

Українська література завжди відображала реалії життя. Т. Шевченко, І. Франко, М. Коцюбинський, О. Олесь, І. Багряний, В. Стус, Л. Костенко та інші майстри слова ніколи не стояли осторонь того, що відбувалося в Україні. Вони   вболівали за її долю, з допомогою слова боролися за краще життя народу.

Ми звертаємося до авторів прозових творів реально відображати наше сьогодення. А організатори конкурсу будуть робити все, щоб представити їх тексти широкій аудиторії.

Мета конкурсу:

Пошук та підтримка яскравих особистостей, що мають свою, самобутню правду про те, що відбувається в країні,  якою має бути сучасна українська література та українська культура.

Вимоги до конкурсних робіт:

Твори приймаються в програмі  Word, формат А–4, кегль 12, гарнітура Times New Roman,  в електронному варіанті на ел. скриньку: literasumy@gmail.com.

Адреса для перегляду журналу: http://literasumy.blogspot.nl/

1.      Твори надсилати з поміткою: «На конкурс».

2.      До розгляду будуть  прийматися як  різні  твори «малої»  прози, так і повісті, романи.

3.      Мова творів:  українська, російська.

4.      Перевага  надається авторам з України. Але будемо раді авторам з усього світу.

      4.   Вікові обмеження відсутні. Твори можуть надсилати як початківці, так і члени літературних спілок.

      5. Тематика творів необмежена, але вони мають відображати реальне сьогодення та реальне історичне минуле.

Підсумки:

Твори приймаються з дня публікації  умов цього конкурсу. Всі вони будуть надруковані в інтернет-журналі «Літера Суми (У)». Підсумки  будуть підведені у жовтні 2020 року, до чергової річниці з дня народження І. Багряного. Кращі твори будуть відзначені Дипломами організаторів конкурсу.

Довідково

Іван Багряний (справжнє ім’я: Лозов’ягін Іван Павлович) народився 2 жовтня 1906р. в м. Охтирці на Полтавщині у родині сільського робітника-муляра. Навчався у вищій початковій школі, вірші почав писати ще у 2 класі. Навчаючись у школі, був редактором шкільного журналу надія. З 1920 р. навчався у ремісничій профтехшколі, звідки перевівся в Краснопільську художньо-керамічну. У 1924 р. вступив до Охтирської філії організації «Плуг». У 1925 р. під псевдонімом Полярний надрукував свою першу книжку оповідань «Чорні силуети». У 1926 р. вступив до Київського художнього інституту, який не закінчив через матеріальну скруту. Тоді під псевдонімом Багряний друкував поезії й оповідання в журналах «Глобус», «Життя й революція», «Червоний шлях» та «Плужанин». Його прийняли до організації МАРС. У 1929 р. з’явилася збірка поезій «До меж заказаних» У 1930 р. з’являється історичний роман у віршах «Скелька» 16 квітня 1932 р. заарештовано за контрреволюційну і націоналістичну діяльність, рік тримали під слідством, потім засудили на 5 років заслання і вивезли на Далекий Схід. У 1937 тікає в Україну. 1938 року повторно арештований та відсидів у Харківській в’язниці УДБ-НКВС на Холодній горі 2 роки і 7 місяців. Про це написав у романі “Сад Гетсиманський” 1940 р. з відбитими легенями й нирками був звільнений під нагляд. Знову оселився в Охтирці, працював декоратором у місцевому театрі, редагував газету «Голос Охтирщини», після початку війни потрапив до народного ополчення, працював в ОУН. Згідно з німецьким курсом щодо української національної інтелігенції в 1942 р. мав бути розстріляний, але випадково врятувався. 1944 р. І. Багряний розійшовся в поглядах з керівництвом УПА й сам, без родини, емігрував до Словаччини, а згодом до Німеччини, залишивши дружину з дітьми вдома. Публікуються романи “Люба”, “Тигролови” У 1945р. засновує газету «Українські вісті», бере участь у створенні організації МУР (Мистецький український рух), засновує ОДУМ (Об’єднання демократичної української молоді). У 1946 р. кількома мовами за кордоном надруковано його памфлет «Чому я не хочу вертати на «родіну»?» Знайшов порятунок душі у новій родині, де народилися син Нестор і донька Роксолана. 1948 року Багряний заснував Українську революційно-демократичну партію (УРДП) і відтоді цілих 17 років — до самої смерті редагував газету «Українські вісті». Письменник був головою Виконавчого органу Української Національної Ради і заступником президента УНР. Помер на 57-му році життя 25 серпня 1963 р.