Як живе моє село
Про оповідання "Для кого цвітуть сади"
Про оповідання "Для кого цвітуть сади"
В інтернет-журналі «Літера Суми «У» було опубліковане оповідання Миколи Ремньова «Для кого цвітуть сади», яке він написав у 1986 році. Оповідання зачіпало болючу тему – знищення українського села. Читачка із Росії Віра Радіна попросила автора розповісти, коли і як він написав це оповідання, як він відноситься до того, що зараз відбувається в селі. В статті «Моя неизлечимая рана» Микола Ремньов поділився тривожними думками, що село продовжує вимирати, у нього зараз немає підстав, щоб сподіватися на краще.
Тому такою приємною несподіванкою є лист землячки автора Інни Ковальової, яка дивиться на майбутнє села з надією.
З 2015 року село Октябрське, Сумської області, Путивльського району змінило свою назву на Зарічне.
З гори славного міста Путивль, з історичного куточка «Городок», можна побачити волошкову синь небокраю, яка тягнеться до мого рідного села.
Багато хто скаже: село – це ніщо, в порівнянні з містом. Але це не так. Село – це джерело краси, природи, це квітучі луги, вишневі сади. І той, хто народився в селі, а все життя прожив у місті, рветься на стежку дитинства.
Моє село починається з казкового лісу, який обіймає ніжно трасу з одного боку, а з другого паралельно лісу стоїть невеличкий сосновий бор.
Увійшовши в село, відразу можна помітити, що ділянки біля хат неповністю засаджені, це свідчить про те, що люди вже втомилися від тяжкої праці. Старіші вже не тримають господарство, як це було раніше. Молоді тікають у місто в пошуках праці та навчання, люди середнього віку ще утримуються на плаву. Тримають господарство (переважно корови, свині та птиця), обробляють городи і цим самим заробляють на життя.
На сьогоднішній день 1 літр молока коштує 5 гривень плюс жир, та одна гривня дотацій за кожен літр.
Крупна рогата худоба знаходиться в кооперативі «Ярославна», який заснував і очолював В. В. Волков. Та коли були вибори, то Валерія Валентиновича обрали мером міста Путивль, тепер кооперативом керує його донька Волкова Наталія Валеріївна.
Суть кооперативу в тому, що кожен здавальник може отримати безвідсотковий кредит, тобто взяти гроші на важливу справу (операцію, похорон, весілля тощо).
Також тим, хто не в змозі заготовити сіно, надається допомога (звісно, за кошти здавача), сіно тюкують та підвозять під двір. Людина пише заяву, за який період часу вона може розрахуватися (півроку, рік і т.д.).
Ветеринарні щеплення та потрібні аналізи крові на лейкоз та туберкульоз теж оплачує кооператив.
Дивіденди можна забирати як грошима, так і кормами, можна брати зерно, або ж погасити заборгованість.
На території села стоїть сушарка та декілька великих бочок для зберігання зерна. Тим самим кооператив «Ярославна» забезпечує людей робочими місцями, своєчасною гідною зарплатою.
Також тут же є своя заправка, де заправляється вся техніка: молоковози, комбайни, трактори і т.д.
Паї громадян використовуються для посіву зернових, кукурудзи, рапсу, насіння та гречки, вони також знаходяться в оренді у кооперативу. За кожен пай, людина отримує 700 кілограм зерна, а за бажанням вона може забрати готівкою.
Ще в селі розпочався проект, були виділені кошти на порятунок озера. Тепер від річки Сейм тягнеться траншея через луг, поставлена на лузі невеличка дамба, в потрібних місцях проложені труби. Залишається тільки чекати весни, коли вода в річці підніметься, сподіваємось, що наше озеро оживе. І можливо, як колись раніше прилетять білі лебеді, символ краси, любові та вірності.
В селі працює сільська рада, поштове відділення, медпункт, бібліотека, два магазини, школа (при школі працює дитсадок) та будується кафе-бар.
До села підведений газопровід, можливо, колись в майбутньому жителі підключаться до небесного вогнику, по центральній вулиці проведено водопостачання, а в інших, майже в кожному домі є своя свердловина, яка працює від електричної енергії.
Я сподіваюсь, що в нашого села є майбутнє. І нехай що б там не було, треба сподіватися на краще, ніколи не втрачати віри та надії в Бога.
Багато хто скаже: село – це ніщо, в порівнянні з містом. Але це не так. Село – це джерело краси, природи, це квітучі луги, вишневі сади. І той, хто народився в селі, а все життя прожив у місті, рветься на стежку дитинства.
Моє село починається з казкового лісу, який обіймає ніжно трасу з одного боку, а з другого паралельно лісу стоїть невеличкий сосновий бор.
Увійшовши в село, відразу можна помітити, що ділянки біля хат неповністю засаджені, це свідчить про те, що люди вже втомилися від тяжкої праці. Старіші вже не тримають господарство, як це було раніше. Молоді тікають у місто в пошуках праці та навчання, люди середнього віку ще утримуються на плаву. Тримають господарство (переважно корови, свині та птиця), обробляють городи і цим самим заробляють на життя.
На сьогоднішній день 1 літр молока коштує 5 гривень плюс жир, та одна гривня дотацій за кожен літр.
Крупна рогата худоба знаходиться в кооперативі «Ярославна», який заснував і очолював В. В. Волков. Та коли були вибори, то Валерія Валентиновича обрали мером міста Путивль, тепер кооперативом керує його донька Волкова Наталія Валеріївна.
Суть кооперативу в тому, що кожен здавальник може отримати безвідсотковий кредит, тобто взяти гроші на важливу справу (операцію, похорон, весілля тощо).
Також тим, хто не в змозі заготовити сіно, надається допомога (звісно, за кошти здавача), сіно тюкують та підвозять під двір. Людина пише заяву, за який період часу вона може розрахуватися (півроку, рік і т.д.).
Ветеринарні щеплення та потрібні аналізи крові на лейкоз та туберкульоз теж оплачує кооператив.
Дивіденди можна забирати як грошима, так і кормами, можна брати зерно, або ж погасити заборгованість.
На території села стоїть сушарка та декілька великих бочок для зберігання зерна. Тим самим кооператив «Ярославна» забезпечує людей робочими місцями, своєчасною гідною зарплатою.
Також тут же є своя заправка, де заправляється вся техніка: молоковози, комбайни, трактори і т.д.
Паї громадян використовуються для посіву зернових, кукурудзи, рапсу, насіння та гречки, вони також знаходяться в оренді у кооперативу. За кожен пай, людина отримує 700 кілограм зерна, а за бажанням вона може забрати готівкою.
Ще в селі розпочався проект, були виділені кошти на порятунок озера. Тепер від річки Сейм тягнеться траншея через луг, поставлена на лузі невеличка дамба, в потрібних місцях проложені труби. Залишається тільки чекати весни, коли вода в річці підніметься, сподіваємось, що наше озеро оживе. І можливо, як колись раніше прилетять білі лебеді, символ краси, любові та вірності.
В селі працює сільська рада, поштове відділення, медпункт, бібліотека, два магазини, школа (при школі працює дитсадок) та будується кафе-бар.
До села підведений газопровід, можливо, колись в майбутньому жителі підключаться до небесного вогнику, по центральній вулиці проведено водопостачання, а в інших, майже в кожному домі є своя свердловина, яка працює від електричної енергії.
Я сподіваюсь, що в нашого села є майбутнє. І нехай що б там не було, треба сподіватися на краще, ніколи не втрачати віри та надії в Бога.
Немає коментарів:
Дописати коментар