Микола РЕМНЬОВ (Суми)

Життя і смерть комісара С. В. Руднєва

15 лютого 2019 року минає 120 років від дня народження легендарного комісара Сумського з'єднання партизанських загонів, Героя Радянського Союзу Семена Васильовича Руднєва – людини трагічної долі, жертви комуністичного режиму.

Кирило ПОЛІЩУК (м. Кропивницький)

ДВАДЦЯТЬ ЧОТИРИ МАРТИНИ

У горіха першого відмовила печінка. Інші дерева дивилися на нього з презирством і відразою. За кілька тижнів їх спіткала та сама доля. Осінній парк – один організм. Дереву від дерева неможливо втекти. Я сидів на облізлій дерев’яній лавці посеред пожовклого парку, що розповзався центром міста довгими покрученими алеями, які пробиралися до усіх провулків і дворів, сплітаючи помережану сітку артерій. Я чекав. Щодня на одному і тому ж місці, рівно о дванадцятій годині, я діставав із наплічника батон, дрібнив його запашне тіло, кидав шматки собі під ноги. Лишалося почекати кілька секунд, як звідусіль починали злітатися голуби – крилаті щури міста. Я чекав не на них, проте не відганяв, мусив підгодовувати через почуття провини. Не своєї особистої провини, а якоїсь більш глибокої, загальнолюдської. Після міграції до цих країв мартинів, які не прилітали сюди ніколи раніше, дедалі частіше мешканці міста почали знаходити мертвих голубів у різних місцях: на тротуарах, дорогах, прибудинкових клумбах, заміських городах, дахах автомобілів і будинків. Ніхто не бачив зв’язку між прильотом незвичних для цієї гірської місцевості без жодної водойми птахів, і трагічні та криваві постійні смерті звичних для цього ареалу крилатих сусідів, поки хтось не зняв на відео, як троє мартинів шматують гострими пазурами бідолашного сірого голуба. Це відео дуже швидко розлетілося мережею, мешканці починали помічати ще більше таких пташиних розправ, знімати їх. З часом назбиралося достатня кількість доказів, аби сказати ствердно: «Голубів убивають мартини». Ніхто їх не засуджував. Вони втратили дім, їм теж треба виживати. Щоправда ніхто не міг пояснити, чим їм заважали безневинні міські птахи. Наївні голуби, королі неба над містом, не відчули очевидної загрози від прибульців, тому наближалися до них мало не впритул. Влітали без жодного остраху в зграю мартинів, через що платили своїми нікчемними життями. Богу, який постійно жадає крові, знадобилося півсотні жертв, поки він навчив голубів не наближатися до мартинів, облітаючи їх за сотні метрів.

Влада ДРУЗД (м. Київ)

Дріжджі

Майори зоріють в воді,

- Імла відбиває вогонь

Ймовірно, я знала тоді,

Все чула тоді я, либонь.

І далі недоля й журба

Доводять повільно до сказу

Чигає елегій доба,

А потім усе і одразу...

Ймовірно, абсент тоді йшов

Небесними струнами гаю;

Ерато посеред дібров

Збирала все те, що я знаю.

Напевно, Танат теж казав...

А я лиш тонула в блакиті.

Єдиний відтінок заграв

Малюють кульбаби убиті.

Елегії, живіть, високі й ставні!

Живіть, цвітіть - я відійду у травні!

На обрії палає щось кольору бразильського прапору, а відбувається все на березі Остра. Я зайшла у воду по коліна та шукаю очами у небі кращої долі.

– Ївго, йди-но сюди!

Ольга КАЛУГА (м. Київ)

Міжнародний конкурс прози "Без меж" 2018 оголосив переможців.

Україномовна номінація:

1 місце

Калуга Ольга "Андрій", м. Київ, Україна

2 місце

Друзд Влада "Дріжджі", м. Київ, Україна

3 місце

Поліщук Кирило "Двадцать чотири мартини", м. Кропивницький, Україна

Російськомовна номінація:

1 место

Гераскина Анна “Маленькая земля Франца-Иосифа”, г. Харьков, Украина - г. Мумбаи, Индия

2 место

Матковский Максим “Пиво, женщины и другие проблемы”, г. Киев, Украина

3 место

Шолтес Банди “Мышьяк и немцы”, г. Ужгород, Украина

Вітаємо переможців! Друкуємо твори    переможців в україномовній номінації.

АНДРІЙ

Тюльпану любо

Ласки шукати в сонця.

Пелюсток ніжних

Ледь торкнуся губами

Для мене, прошу, відкрийсь!

Мене звали Сашком. Точніше, тільки один звав так. А ще Саньком, Алексом, офіційно ж – Олександром. Останнього разу, коли це лунало звично, нормально й не піднімало в мені протесту, було восьмого липня два роки тому. Дивно, що той останній день я пам’ятаю так погано, фраґментами, а часом плутаю і сумніваюсь – що було реальністю, що фантазією. Симбіоз, певніше.

Олександр РОЛДУХІН (Дніпро)

        ВСТАВАЙ,  ЯК   МОЖЕШ!

         Бува в житті, коли ти упадеш,

        То, помолившись Богу, все знайдеш.

        Дорога може бути нелегка,

        Душа слабка.

Юрій КОЧІ (Суми)

По дорогам Фатерлянда

По какому-то случаю или осторожной подсказке моего коллеги Пенера фирма РVА г. Галле подарила мне,  точнее выдала на временное пользование, дорожный велосипед полуспортивного типа. Легкий, надежный и прочный. Для меня это было приятной неожиданностью. Дома, в Сумах, у меня был подобный велосипед харьковского завода. Я любил ездить на нем и, в свою бытность, отмотал на нем сотни километров.

130 років з дня народження Г. Я. Базими

Невизнаний  герой

Другого грудня  2018 року у Сумській міській бібліотеці імені Т. Г. Шевченка відбулася зустріч  авторів книг:  Петра Нестеренка – «Не заросте травою пам’ять» і Миколи Ремньова   – «Таврований».  Зустріч з читачами була присвячена 130-річчю з дня народження  Григорія Яковича Базими. Вона пройшла у відвертій, невимушеній обстановці. Перед присутніми виступили автори П. А. Нестеренко і М. О. Ремньов. Своїми  враженнями поділились упорядник книги про С. А. Ковпака «Партизани – наша слава, наша гордість…» О. І. Гончаров, полковник у відставці, голова комітету ветеранів праці, дітей війни Сумської області І. М. Коровай, член літературно-мистецького клубу «Грань»  О. М. Лагутін.  Один з авторів, Микола Ремньов,  розповідає про своє бачення образу начальника штабу сумських партизанів.

Олександр РОЛДУХІН (Дніпро)

КЛЫШКОВСКИЙ ПЕРИОД

(1968–1973г.г.)

ЗИМА

Зима, зима волшебница!

Я вижу из окна,

Как снег метет метелица,

Как властвует она!

Юрій КОЧІ (Суми)

ГРИГОРИЙ МАЛИНКО

Среди харьковских корифеев борьбы (конец 50-х) выделялся Григорий  Малинко. Про него вообще рассказывали легенды, а мне посчастливилось увидеть его на ковре. Наравне с ним, но конечно, в другой весовой категории, участвовать в соревнованиях…

На вид ему было около сорока (быть может, чуть моложе). Тогда проводилось первенство Украины и Малинко стал призером.

Что бы как-то более точно и правдиво описать Малинко, невольно напрашивается сравнение, ставшее штампом. Действительно, весь облик  его производил впечатление зверя – сильного, доброго, волосатого.

Олександр РОЛДУХІН (Дніпро)

СТИХИ МОЕЙ ЮНОСТИ

ОДНОСЕЛЬЧАНЦІ

Коли я згадую її,

То згадую поля в ранкову пору.

Коли застигло все навкруг.

І чутно, що лавина звуків

Повітря розірве через хвилину!